Вклоніться їй крізь час і крізь віки
Вона ж як мати рідна і єдина
Минають дні, летять як мить роки
Вклоніться їй за доньку і за сина..
Бо це ж святиня наша,наше серце
А там де серце є завжди душа
Вклоніться їй за гомінке джерельце
Вона ж бо наша, рідна, не чужа
Вклоніться їй за гори, полонини
За золоті поля, красу лісів
За кожен крок, за посмішку дитини
За щедрість і багатство без країв.
Вклоніться люди, бо немає рівних
Де сотні ран не гояться давно
Сліди кроваві на плечах чарівних
Але ж вона прощає все одно..
І знов дарує цвіт і матіоли
Й такі жадані і смачні дари
А ми цілуєм вилиті престоли
А їй спасибі навіть не змогли..
Вклоніться ій без гордості без фальшу
за кожен подих свій за ніч і день
Це батьківська земля а ту найдальшу
Любіть в віршах, любіть в рядках пісень.
Земля- святиня! Бережіть святиню!
То наша незрівненна сторона
То найдорожча, найбагатша скриня
Яка в нас є, й вона у нас одна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2017
автор: Просто Лубенка..