Світанок на видноколі
Куди не кинеш вольним зором,
В нас Богом роджена земля,
Але спаплюжена монголом,
Засланцем з дикого кремля.
Буття скуйовджене бураном -
Кургани, могилки, хрести…
Шайтан назвався рідним паном,
До Раю спалює мости.
На прив’язі життя собаче,
Облізлі в’язи від ярма.
Душа розкута степом скаче,
Збудила глузд гримка сурма .
Палають вогнища свобідні,
Сидять на палях вороги,
А ми дурні˹, як завше, бідні –
Брехню ковтаєм від снаги.
Батрачим заново без тями,
Як всоте кличуть сурмачі,
Метем гнобителя з піснями,
Музичим волю на мечі.
Я знаю, заквітує доля
У нашім трисвятім краю.
Світанок мчить по видноколу…
Я помочі в богів молю…
21 квітня 2017 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729844
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.04.2017
автор: Микола Паламарчук