я - птах
висячий понад містом
на вістрі вітру
лише за допомогою віри
у власні крила
я - зерно
у мушлі пташиного дзьоба
я прагну
в обіймах землі
стати травою
або й чимось більшим
я - земля
розбуджена тупотом кінських копит
і я є цілунки
у відбитках слідів
на мені
я - кінь
що мчить галопом
навпіл розрізаючи хвилі трави
у протилежний бік від лісу
я - ліс
охоплений полум'ям
мені лоскотно й боляче
остання моя таємниця
стає попелом
я - полум'я
із серця блискавки
що врешті-решт
вийшло назовні
я не можу затамувати подих
інакше помру
я - блискавка
на зіниці Бога
я - сяйлива Його
сльоза
я - Бог
мені мільйони мільйонів рочків
я - вічна дитина
в колисці космосу
я - це ти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2017
автор: Из песка и тумана