А фініш вже – не за гора́ми.
Зірвуть життя, мов з гілки плід,
і ми розвіємось димами,
лиш в пам'яті лишивши слід
у тих, що йдуть слідом за нами.
А дальше? Потім, коли й ті
покриють диму пеленами
земні діяння і путі?
Плита чи хрест на кладовищі,
що менше, ніж за сотню літ –
як вуглики на попелищі –
не збудять спогадів політ
в нащадків, нам уже не знаних.
Що наші ймення скажуть їм,
крім викарбуваних там даних?
Без нас би рвалась нитка роду:
в їх краплях крові – наша тінь,
твій погляд, сміх, твій янь, мій інь,
від нас в них мудрість, сила, врода...
Тож в древі нашого народу
є гілка кровних поколінь.
2012 р., 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.04.2017
автор: Світлана Моренець