Із серця в мозок дико мчать нейрони.
Розум не відає поняттям «забобони».
У скронях чутно, як бринить кришталь.
Блищить у грудях цінна пектораль.
Втрачений глузд символіку шукає.
Та символ «року» він навряд чи упізнає.
Перед очима « Дівчинка на кулі».
Митці душею малювали у часи минулі.
Форма гротеску в час сьогоднішній панує.
Когось сатира топить, а когось рятує...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729996
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.04.2017
автор: Онучка