Я покидаю місто спогадів,
Нездійснених мрій і обіймів.
Дух міста спитав: «Чи я зумів?» –
Додав:«Якщо треба — підкину повій».
Ледь посміхнувшись, скажу «Знаєш сам
Мої звички. Які п’ю сто грам.
Я під Узваром від цього життя,
Моя рутинна какофонія».
Оркестр дограє старий етюд.
Хтось запитав, чи я тут?
Я завжди з тобою, старий, руку дай
І не питай. Відпускай. Відпускай.
Відпускай римами. Вокзалами, машинами.
Залиши позитив і не затри.
Зустрінемось знову, бо були малими ми.
«Ми були – ми будем», – напишете ви
Піснями, віршами, словами й ударами.
У ритм мого серцебиття.
Я йду, щоб іти. Я йду, щоб залишити
Щось глибоко в серці на довгі роки.
15.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/ISGWPHpZ6gM[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2017
автор: Kukhta Bohdan