1.
По вулиці столиці, вздовж великого червоного паркану йшов чоловік. Місце було не людним — поряд не було ні магазинів, ні кафе і була слушна нагода непомітно перевірити чи не шпигує хто за ним.
За ним нікого не було. Скільки сягало око була звичайна міська метушня, авто рухалися без затримки, керовані дбайливими підморгуванями світлофорів. Заспокоївшись, поринувши у свої роздуми, він пішов вперед і за рогом знову поринув у людський потік.
Цей маневр не залишився без уваги детектива, одягнутого, як звичайний юнак з навушниками на лобі і чудернацьким плєром у наплічному гаманці. В навушники було вмонтовано два надчутливі спрямовані мікрофони з функцією фільтру від сторонніх звуків, а функціональний пристрій з вбудованим навігатором дозволяв вести постійну відеозйомку і відслідковувати пересування об'єкту спостереження. Крім того, він дозволяв отримати картинку з усіх вуличних камер спостереження, не ризикуючи бути поміченим.
Технічний прогрес давав переваги детективу. Об'єкт рухався на зустріч з своїм куратором. Тепер завданням юнака було завчасно опинитися на місті зустрічі і вибрати зручне місце для відеозапису. Техніка дозволяла, використовуючи мобільні пристрої відвідувачів кафе, що нічого не підозрюючи насолоджуватись обідньою кавою, чути усе, що відбувається поряд за столиком.
Календар нагадував, що зараз кінець березня 2022 року.
Вечірній Київ як завжди прекрасний! Юрби студентів після напруженого дня навчань гамірно спілкувалися у парках та скверах старовинного міста. Багато варіантів відпочинку: затишні бістро, театри, вуличні музики, конкурси, вистави просто неба, вільні художники, декламатори, дансери, навіть ляльковий театр просто неба.
Здавалося що після напруженого робочого дня все місто вийшло на вулицю, щоб видихнути, розвіятись, погомоніти і немає жодних проблем — ні особистих, ні соціальних, ні міжнародних. Місто гуділо, як вулик, милуючись у променях вечірнього сонця, напоєне весінніми пахощами квітучих дерев, теплим повітрям і подихом свободи.
Урочисто серед зустрічних знайомих лунало: Слава Україні! І навіть незнайомі, які проходили поруч, з гідністю відповідали: Героям — слава! Далі звичне рукостискання, але не холодне з витримкою дистанції, а навпаки, бадьоре, схоже на стискання долнь з гравців армреслінгу і дружнє штурхання плече в плече. З дівчатами звичайно, що так не здоровкалися, а лише чемно розкланювалися і представлялися, якщо дівчина незнайома. Проте, якщо це були знайомі, то в залежності від терміну знайомства та близькості відносин можна було спостерігати величезний спектр знаків уваги: звідкись з'являлася квіточка, або цвіт каштану, маленький букетик, листівка, морозиво і поцілунок протягнутої руки, у щічку, або більш відвертий у губи, якщо молоді мали більш серьозні стосунки.
Джип сірого кольору завернув у двір будинку. З нього вийшов чоловік середнього віку, худорлявої статури у вишуканому костюмі, окулярах і попямував до юрби юнаків. Декілька хвилин постояв, спостерігаючи, як ті кепкували над приятелем, посміхнувся і неквапливо пішов далі. З юрби юнаків з'явився знайомий вже юнак-детектив, пірнув у підворіття і стрибнув у той же сірий тонований джип.
Його чергування закінчилось. Юнак, який самотньо, заклопотано йде ввечері один одразу впадав би в око. Час було звітувати.
Його об'єкт зустрічався сьогодні з багатьма людьми. Здебільшого це були бізнесові побачення. Зустрічі носили більше маскувальний характер — обговорення необхідності збереження історичних па'яток, екологічні проекти по впровадженню енергозберігаючих технологій, розвитку з'язків та розробки електричних гелікоптерів та трансформерів-екранопланів.
Головна зустріч відбулася в Купідоні, що на розі Пушкінської і Прорізної, де об'єкт, за келихом вина, не викликаючи ніяких підозр малював олівцем на папері кумедних звірів. Потім розрахувався і вийшов, а інший чоловік, що сидів через зал навпроти, проходячи повз його стіл у сусідній букіністичний магазин випадково прихопив цей малюнок, купив раритетну книжечку і поклав цей малюнок усередину. Навіть якщо хто поцікавився, що то був за малюнок, то хто ж його знає, що залишив попередній власник книжки між сторінок…
Якийсь дитячий малюнок…
2.
Гібридна війна продовжувалася. Незважаючи на те, що Путін з ганьбою кинув сепаратистів на Донбасі і під тиском української армії, світового співтовариства тепер Російська Федерація фінансувала відновлення пошматованої війною інфраструктури, Захарченки, Плотницькі іще з три десятки зрадників були ліквідовані російсьми спецслужбами, незважаючи що наступник Путіна змушений був повернути анексований Крим і виплачувати репарацію Україні, відносини між двома колись братніми країнами і народами на багато років було зіпсовано. Російська влада, як побита собака не полишала мрій на реванш. Просто її дії стали ще підлішими та підступнішими. Те що не вдалося військовими діями, тепер вони намагаються зробити шляхом інформаційних диверсій і підкупу. Серед молоді, яка пройшла Майдан, війну, виховану новою Україною, у них не було жодних шансів. Це вони розуміли, проте серед колишніх продажних чиновників, ментів, олігархів ще було багато прихильників повернення до завоювань Великої жовтневої єврейської революції. На більшість з них було складено психологічний портрет, зібраний компромат і вербувати їх було одним задоволенням для об'єктів.
Саме за одним з таких об'єктів і слідкували наші герої — детективи.
Детективна діяльність в Україні виникла не зненацька. Враховуючи те що за часів Януковича держава перетворилась у інструмент обслуговування криміналітету та олігархії, українцям не залишалося нічого крім зважати на власні сили та можливості. На зміну міліції, а потім і поліції, які захищали лише інтереси антинародної влади, для захисту інтересів суспільства і громадян почали з'являтися приватні детективи. Спочатку до них зверталися за допомогою лише дрібні та середні бізнесмени, намагаючись протистояти рейдерським захопленням, ментівському або прокурорському рекету, наїздам, підставам, кримінальній розвідці. Потім, зрозумівши, що держава не збирається захищати власних громадян, громадяни почали створювати громадянські інститути і інститути самоврядування, серед яких детективи гідно виконували завдання захисту українського суспільства. Коли ж влада у державі стала дійсно народною з 20-го року українські детективи включились у боротьбу з російським гібридним тероризмом, з корупцією і у розслідування справ колишніх державних службовців, повертати награбоване в Україні за тридцять років. В результаті саме українські детективи знайшли і повернули мільярди награбованого майна, вкрадених коштів, земель. Були засуджені і покарані олігархи, які наживалися на тарифах, війні, неякісних ліках, товарах, контрабанді, розподілу нерухомості, земель. Розкрито усі корпційні схеми, які працювали протягом минулих трьох десятиліть, відкатні, суддівські хабарницькі схеми, прокурорські статки, навіть ті, які оформлялися на родичів та дітей, церковні махінації з ухиленням від податків і транзитом через Україну, Особливо гучними були справи депутатів з багатьма громадянствами і їх продажною законотворчістю.
Пантеон українських крадіїв буде відкритий в колишній резиденції президента - якраз навпроти будинку з химерами. Там де мешкали новітні "химери з будинку" за адресою Банкова 11 - нашим нащадкам і як приклад України усьому світу. Усе це просто бісить і лякає Педерацію. І вона дрижить. Дрижить так, що ось-ось розвалиться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730047
Рубрика: Нарис
дата надходження 23.04.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)