Спитай у цього юнака,
що він робив рік чи два
назад?
Тримав білет він на плацкарт,
мріяв про одну з високих посад,
про пишногруду дружину й багату коханку,
готівку на руки й в кишенях цигарку.
Про рок-фестивалі й відмінне бухло,
з ночівлею в палатках і секс гуртом.
Про нові акорди на гітарі та нові вірші,
про запах каштанів, що цвітуть навесні.
Спитай у цього юнака -
хто він тепер у своїх молодих
думках?
Заляканий вибухами й гострими багнетами,
йому сняться мертві сусіди розстріляні кулеметами.
Бите скло, пусті шибки й чорні стіни рідної оселі,
здичавілі люди (нелюди), що занадто веселі.
Тепер він безхатько в чужій одежині,
що носить квіти на могилу мертвій дружині.
В незнайомих місцях працює в теплиці,
за крок від забуття – ладен спитись.
Він втік з полону, засмалений у власній крові,
стинаючи голови тим, що ніколи не будуть сумні.
І кожен вечір він хапає різко свій мобільний,
кричить: «Боже, я вільний! Я божевільний…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2017
автор: Микола Соловей