Розкраяний верлібр,
Уламки ритму
Стихають вдалині
Під гуркіт грому,
Що глушить усіляке
Майбутнє слово.
І почути годі
У тому гуркоті
Верлібр самотній,
Що плаче так безсило.
Безкрилий.
Вітрила вітер
Не надме у штиль,
Розірве шторм
Легенький стяг,
Що вперто вів вперед.
Заціпеніла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730104
Рубрика: Верлібр
дата надходження 23.04.2017
автор: Траяна