Люди приходять в це життя голі і безпомічні, набувають звичок і намагаються втілюватись в образи, які самі собі вигадали, а любов це також образ, і тому несправжність в усьому унеможливлює зустріч двох любовей.
*#*#*
Мені наснилось: я пішла по хліб уранці гола.
Привітне Сонце гріло з висоти своїх небес,
Ніхто мені дорогою не стрівся,
Не здивувався за прилавком продавець.
Подумала: от так життя минає,
Цвіте калина, в лісі папороть цвіте,
А місто рідне тебе не помітить,
Втекти нема куди, ти все одно додому знов прийдеш.
Заміниш меблі, таці і тарелі,
Білизну, капці; будеш пити чай.
Якась сусідка знов насіє чорнобривців,
З вікна їх видно. Горобці летять. Бувай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2017
автор: Олена Акіко