Давно я вже тут не живу –
Луна в кришталевім мовчанні.
Пташки на подвір’ї ті самі
Співають сріблясті осанни –
А я тут уже не живу.
Пилюка напудрить папери,
Поблякнуть квітки на шпалерах,
І в хмарах посивіють пера…
Бо я тут давно не живу.
В останнє з лататтєвих літ
Лишу по собі в’язку літер
І виллюсь у інші палітри,
Новим гукну зорям – привіт!
Пожовкне під осінь зелене,
Сніги забіліють без мене,
Сонця запалають без мене,
Бо я тут давно не живу.
6.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2017
автор: Леся Kürbis