Одисею доріг, іліаду стосунків з людьми
Пізнавав. І розгадував хитрі загадки, дилеми...
Посміхалося сонце, кричали сердиті громи.
Мойри пряли судьбу, підкидаючи кужіль до теми…
Обпалив своє серце вогнями багать і свічок.
Не розтратив душі чистоту і наївність дитини.
Не зловив золоту свою рибку на срібний гачок.
Не стоптав серед трав і асфальту імення людини.
Своє щастя знайшов не в заморських краях – на печі,
В загумінку, де сивий спориш і пахучі космеї,
І вручив їй від щастя простого й складного ключі,
І повів за рушник – в іліади свої й одисеї…
Про життя таке скажуть: він жив і живе, як усі,
Як усі – прагне доброго слова і теплого дому.
На дорогах земних і в небесній воскресній росі
Залишаться думки і зірки незітлілі по ньому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730201
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2017
автор: Ніна Третяк