* * *

[i]Доборолась  Україна  до  самого  краю…
(«І  мертвим,  і  живим…»
Т.Г.Шевченко)[/i]

І  день  пройде,  і  вечір  ляже
На  тихе  місто,  на  двори.
Коли  б  ми  стрілися,  Тарасе,
То  я  сказала  б:  -  Говори!
А  ти  в  одвіт:  -  Моя  дитино!
Така  печаль  мене  взяла,
Бо  ніби  й  вольна  Україна,
А  все  ж  така,  як  і  була.
Нові  магнати  знов  панують,
В  палатах,  мов  царі  живуть,
Дівчата  за  кордон  мандрують,
А  хлопці  оковиту  п’ють.
Вже  цілі  села  оп’яніли
З  якої  радості,  скажи?
Зате  ж  бо  маєм,  що  хотіли  –  
Весь  край  –  свободнії  бомжі!
Із  болем  бачу  сіру  ниву,
Де  бур’яни  переплелись.
І  хвиля  праведного  гніву
Стискає  серце,  як  колись.
Та  вір,  землячко,  ніч  минає
І  сонце  світ  позолотить.
Борітесь!  Бог  вам  помагає
І  у  борні  благословить!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2017
автор: Галина Будянська