Весною все цвіте,буяє
І раптом сніг на ніжний цвіт
Природа ніби завмирає
Блокуючи весни прихід.
Ми ж вперто мовчимо
Про цю ,війни,наругу:
Співаємо, їмо,спимо
І далі дико мовчимо
Так ніби ми незнаєм
Що цим їх убиваєм
Ми нації втрачаєм цвіт
І це вже скільки літ!
І знову мовчки допускаєм
Страшний і непоправний гріх
Бо тихо з боку споглядаєм,
Як вовк чергову жертву їсть.
Genyk
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2017
автор: Genyk