Вічно згублений.
Вічно блукаєш.
Все не знайдеш притулку свого.
Твоє серце палає!
Благає!
Але ти не почуєш його...
Хочеш знати, яка ти людина.
Досягнути мети.
Чи не ти
Знищив в собі маленьку дитину?
Та чи зможеш від всього втекти?
Твоя віра як пташка:
Не знає
Ні неволі, ні гніту.
Проте,
Хоча віра весь світ окриляє,
Не підняла до неба тебе.
Не марнуй свого часу.
Руйнуєш
Світ навколо.
Свій внутрішній світ.
Не живеш ти, а просто існуєш,
Поки в твоїй душі тільки лід.
Серце топить його.
Та не в силі
Подолати твій сум.
Лише ти
Можеш свої приборкати хвилі
І, здолавши, сягнути мети.
_________________________
24.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730333
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2017
автор: Lexi