Любити свою планету,
Не бути на ній баластом.
На те, що їй шкодить, вето
Накласти.
Долонями віри гріти
Блакить її, оксамити.
Любов’ю всякчас хворіти
І жити!
Барвисті квітки вплітати
У вицвілі пасма долі,
Із тіла, мов пил, здувати
Юдолі.
Сховати злоби сокиру,
На будні ліпити свята,
Міцнити голубці миру
Крилята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730338
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)