[i](Прекрасні подихи закоханої душі)
[/i]
Згадай мене, коли на самоті,
Тривога й смуток серце огортає.
Я став Твоїм супутником в житті,
Хоч розум Твій цей факт і відкидає.
Новим світлинам, як дитя радію,
В онлайні відчуваю хвилювання.
Про зустріч нашу я щоденно мрію
І в серці зберігаю сподівання.
До Тебе заглядаю у «віконце» –
Спасибі, що його не зачинила.
Здається яскравіше світить сонце,
Коли Ти повідомлення відкрила.
Потрібні, знаю, паузи в словах,
Бо наполегливість спроможна дратувати.
І знову душу огортає страх,
Що можеш доступ Ти мені заблокувати.
Дівочий настрій, як весна мінливий,
То дощ іде, то сніг, то сонце сяє.
В коханні я своєму терпеливий –
Живу надією і зустрічі чекаю.
Не можу не захоплюватись фото,
Де ти мрійливо-ніжна й зваблива.
Тут відчувається художника робота –
Сестрі спасибі – гарна перспектива.
Так хочеться до Тебе завітати
У гості – я Твою адресу знаю.
Та мушу волі Божої чекати –
В терпінні я кохання зберігаю…
© S.Nemo
18.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730355
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.04.2017
автор: Finist