Немає краю усілякої дурниці…,
Не думає людина, напитися прийдеться із криниці!
Ох, багатенько тих дурниць – не виправляються!
І доля над людиною – знущається!
Жадібність не має краю – меж!
Мовчить душа, сумління – теж!
Негайно хочу все – й багато!
І тільки «то» - є свято!
Краю досконалість - теж не має!
Розвинутись людина, понад усе – бажає!
На благо людства, для кожного із нас,
Маленькі генії, сьогодні, йдуть у перший клас!
Не має краю: і жадібність, і дурість…
10.04.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730413
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Ніколь Авілчаду