Вітри натерли ватою хмарин
Небесне скло до сяючого блиску,
Щоб сонце добре бачило згори,
Де саме під зимою ставить риску.
І щоб лежачий камінь холодів
Знайшло скоріше та взялось до діла.
Як тільки зрушить з місця, отоді
З-під каменя хлюпне могутня сила.
Вона безмежно щедра на дари –
Прокотить по землі краси цунамі.
І вчора лисі ще, старі бугри
Назавтра будуть хвастатись чубами.
Рілля розгладить складочки-плісе,
Щоб на вбрання лягли зелені строчки.
А вечір, мов коштовність, пронесе
У теплім небі журавлів разочок…
Тут просто зайве місце для біди.
Давайте й ми відкриєм сонцю душі.
Нехай у них простуджених, блідих
Для радості лежачий камінь зрушить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2017
автор: Ніна Багата