Колись були ми молодими,
Тепер - хіба посумувать,
Відгомоніли рясно зливи,
І вже давно не двадцять п’ять.
Змінилась мода, звички, стилі,
Стрілою потяг пролетів,
А ми – вже вишні переспілі
І майже кожен всиротів.
Сади своє вже доживають,
Хати – немов старі колиски,
Ті світлі спомини із раю
Змінились, жаль на обеліски.
Якби ж - у ситцеве дитинство,
В косу пшеничну - синю стрічку,
Де щиро-чисте побратимство,
Веснянок декілька на щічку.
Нехай босоніж по калюжах,
Травневий дощ на цілий зріст,
Щоб під вікном вродлива ружа
Й полохав тишу баяніст…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730521
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2017
автор: Шостацька Людмила