Я - та, я саме та, із твоіх снів,
твоіх фантазій та твоіх думок.
Ти йшов до мене сам, за кроком крок.
Немов метелик, що на блиск вогнів
летить, не відчуваючи біди,
сп'янілий від таємного бажання
згоріти вщент від пристрастей кохання...
А я..Я саме та, що не води,
а масла підлила в багаття справно.
І мовчки споглядала як палав...
Та врешті-решт він і мене здолав
отой вогонь. Під шкіру ніби плавно
заповз змією, й ну все навкруги
палити, обпікати що є сили!!!
Усе що встигли - мовчки попросили
пробачення у неба за гріхи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2017
автор: Юлія Сніжна