У зоні відчуження - тиша безлюддя,
Змертвіла в глибоких проваллях болю…
Марять в ході надгіркого відлуння
Миттю лихою знівечені долі…
Чатує загроза невидима пусткою,
Надовго землі в її володінні…
Має над полем чорною хусткою,
В рудому лісі таїться видіннями…
Вітер гуляє в спустілих оселях
Там, у скаліченім атомом краї.
Гойдані вітром дзвінкі каруселі
Схлипують в тиші весняних розмаїв…
Голос Чорнобиля в пам’яті серця,
В тому житті, що спасли ліквідатори.
Гіркою наукою в душах озветься
Вибуху туга над чорним реактором.
Біль полиновий, розмитий тривогами,
Недбалості докір, мужності слава,
Волає до людства пересторогами,
Де зірка впала в прогірклі трави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730631
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2017
автор: Людмила Пономаренко