Здавалося б усе, як і було,
Ті самі дні, у зорях ясні ночі,
От тількі дерево життя вже відцвіло,
І більш не квітне. Меркнуть мої очі!
Хоч чую сміх, та жарт цей не мені,
Десь зникла радість, перервалась нитка,
Лиш час-від-часу сниться, як й тоді,
Що ти ідеш, скрипить тихенько хвіртка.
Стоїш задуманий, чекаєш що прийду,
Кругом росить, в дощі пожовкле листя,
А я біжу, і падаю й встаю,
Дялеко ти. Кричу, прошу-озвися!
А ти мовчиш. Зникаєш із очей.
Чи сліпну я, чи ти летиш у небо ,
І рветься серце пташкою з грудей,
Вернись! Люблю!Зарано ще, не терба!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2017
автор: горлиця