* * *

Старечі  руки,  працею  побиті,
і  мокрі  очі,  з  них  тече  сльоза,
душа  та  тіло  гірким  болем  вмиті,
життя  ізранене,  як  зламана  лоза.

Іде  старенька,  вбога,  обімліла,
шукати  правди,  в  темнії  світи,
голодна  й  спрагла,  ноги  почорнілі,
незна,  що  перед  нею  згорені  мости.

Ой  леле  рідна,  мати  сизокрила
покинь  надію,  бо  добра  нема,
себе  не  муч,  і  серце  хай  спочине,
усіх  великих  оповила  тьма.

Ніхто  не  слуха  про  твої  турботи
бо  злом  убогим  зайняті  сини;
вона  ж  все  йде,  у  помочі  молити,
та  болю  плач  не  побідить  чини.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730839
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.04.2017
автор: ЧД