Його світ задовбав,
Як і кляте життя.
Чомусь хлопець не знав,
Що нема вороття,
Коли стрибнув у ніч,
П’ятий поверх з вікна...
Бога клич, чи не клич –
Не навчишся літать...
Не боявся. Не думав.
Вважав, що нема
Взагалі порятунку
Від жорстокості, зла
Тих людей, що навколо...
І вирішив втікти...
Ось.. Потрапив до моргу.
Тут тіло. В пеклі – місце для душі.
Бо в Раю не має місця боягузам.
Хай вже вибачає – візьму на пам’ять ґудзик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73101
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.05.2008
автор: Эллария