Прислухайтесь, як шелестять весною осокори.
Стоять вони, мов кобзи догори.
І вітру - музиканту у дозорі
Гілля співоче пісню вже бринить.
Біжить, торкає він чутливі струни.
У дружньому оркестрі тих дерев
Гудуть розвихрені душі пружини,
Потороху шум стихає до перерв.
І знову осокори випрямляють плечі,
Хитають верховіттям угорі.
Вони окраса у краю лелечім,
Як музика чудової пори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731023
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)