"...Напнула вітрило, вхопилась за вітер
І разом змінила всі розклади долі:
Була я споруда, мурований витвір,
А нині я човен! - в моїм видноколі
Не місто затисло довгасті тополі,
А море, а небо, а рух без притулку,
А воля від болю надій нездійсненних,
А мрії такого ясного ґатунку,
Таких переливів і дзвонів пісенних,
Що "я" всьому світу єдиний знаменник,
І я вже не човен, і вітер не вітер,
І літер не стане для розкладів долі!.." -
Мурмоче ледь чутно мурований витвір,
Під щоглою башта в міським видноколі,
Що тисне споруду, вітрило, тополі...
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731036
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.04.2017
автор: Максим Тарасівський