А чорно-бiлi клавiшi його
Слухняно ждуть...завмерли ноти й звуки.
Та оживає знову полотно
Лише торкнуться їх Маестро руки!
І забринить палітра кольорів,
В духмяних заблукає травах вітер.
Веселкою озветься синь морів
І забуяють музикою квіти!
...Та загадкова Вічності струна,
Яку невпинно вiн в свiтах знаходить,
У серцi знову й знов моїм луна
I щиро ллється магiя мелодiй!
I зорями слова освiтять даль,
I на семи вiтрах поринуть звуки!
Про справжню дружбу, про життя й печаль.
Про щастя й бiль, кохання ніжні муки!
Ця незбагненна й дивна таїна,
Коли торкнуться клавiш твої руки..
©Тетяна Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)