Волейбол на Трухановому острові

Історія  мовчить  про  перший  матч:
хто  саме  грав
яким  м'ячем
яким  був  той  день.
Невідомо  також
як  і  ким  робилися  ті  дві  площадки
Головне  що  вони  були  рівні
і  вода  після  дощу  не  стояла  в  калюжах.

Але  як  би  добре  не  були  вони  зроблені
на  їх  піску  не  лишилися  імена  тих
хто  приходив  сюди  
щосуботи  
і  щонеділі:
Іван  Алєксєєвіч  на  протезі  і  Іван  Тимофійович
Віталій  фармацевт  і  Віталій  з  Народного  Руху
завжди  сердитий  Вітя  і  Шурік-розпасовщик
Паша  і  Роман
Женя,  граціозний  як  пантера,
і  Олєг,  що  знайшов  тут  свою  дружину
Серьожа  і  Дона
Алік  і  Фіма
і  Леопольд,  що  грав  на  сопілці,  чекаючи  своєї  черги,
і  звичайно  Ліля.

Вони  приходили
коли  світило  літнє  сонце
і  коли  опадало  листя
і  коли  площадки  засипало  снігом
і  коли  сніг  сходив.

Вони  були  найфанатішими  з  усіх  фанатів
Навіть  футболісти  не  з'являлися  після  перших  осінніх  дощів
вже  не  кажучи  про  баскетболістів.
А  вдома  ж  були  мами  жінки  і  діти.

Вони  діставали  м'яча
і  починався  волейбольний  вальс:
подача  (з-за  такту)    
i  прийом  
     на  раз
i  пас  
     на  два
i  удар  
     на  три.


Тут  не  прийнято  було  дякували  
за  відмінний  пас
чи  хвалити  
за  витягнутого  м'яча
чи  плескати  один  одного  після  виграного  очка,
зате  за  помилку  тут  готові  були  з'істи  -
просто  такі  були  правила  
цієї  жортстокої  гри  навиліт.

Звичайно,  вони  були  трохи  ненормальними
але  не  буйними.
Вони  приносили  на  площадку
нереалізовані  амбіції
непогамовану  агресивність
неусвідомлене  прагнення  реваншу.
Все  це  висіло  в  повітрі
в  якому  над  сіткою  літав  м'яч
і  він  відчував  це  все  на  своїй  шкірі.

Деколи  вони  випадково  зустрічалися  в  місті.
Виявляється,  крім  волейбольної  мови  
вони  знали  й  інші  слова
які  були  потрібні  їм
щоб  бути  начальниками
хуліганами
комуністами
і  націоналістами,
але  вони  здогадувалися,
що  при  тому  всі  вони  були  
одної  крові,
яка,  між  іншим,  ніколи  не  пролилася  на  площадці,
хоч  деколи  до  того  йшлося.

Вони  пережили  Чорнобиль
і  перестройку,
Кравчука  і  Кучму.
Останній  удар  був  за  Ющенка,
коли  виявилося,
що  справжня  демократія  
несумісна  з  волейболом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731201
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 30.04.2017
автор: Nemyriv