Садків цвітіння кожний раз неповториме,
Не стримать сліз від шквалу різних почуттів
Так хочеться побути в самоті, без слів —
В вечірній тиші запах ніжності пливтиме.
Скотилось тихо сонце за старі тополі,
В садку біліє густо розсип пелюстків.
Калейдоскопом трелі в співі солов'їв,
Я нашу зустріч згадую знов мимоволі.
Вже стільки раз в житті моїм садки цвіли!
Весна красою знов мене зачарувала
І подих пам'яті ріка затамувала.
Які ж то ми закохані й смішні були.
Весна ота тепер далекою здається.
Світлина чорно-біла крізь роки всміхнеться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731236
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2017
автор: Радченко