"чАс вовкА" Юрій Рибчинський
Наш батько був вовком. Його ви колись розстріляли.
І маму убили. А нас убивати не стали.
І в місто велике привезли ви нас, звіролови.
І змалку ретельно нас вчили собачої мови.
Спасибі, мисливці, за вашу собачу науку,
Але ми, вовки, вам лизати не будемо руку.
І ваші маєтки не будемо ми сторожити,
Бо ми пам’ятаєм, чиї ми онуки і діти.
І рано чи пізно, як місяць нам в очі загляне,
Завиємо ми і час Вовка нарешті настане.
Настане час Вовка, і батько воскресне наш сірий,
А з ним
– всі убиті, розстріляні птиці і звірі...
Гей, ви, хазяї, бережіться
– наш час наступає,
Ми скоро зберемось, зберемось в небачену зграю.
Ми вам нагадаєм про кожний колишній ваш постріл,
І вам не сховатись нікуди від нашої помсти.
Та ми
– це не ви, ми не будемо вас убивати,
Ми вас назавжди в зоопарки посадим за ґрати.
І будете ви там, мисливці, до скону сидіти,
Бо там ваше місце в історії, Каїна діти.
http://ribchinskiy.com/images/stories/book/bezsonnya.pdf
стор. 148
2000
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731306
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.05.2017
автор: Karlsson