Думки вголос

Чого  я  так  виснажую  себе
Думками,  що  часо́м  не  мають  змісту?
Шукаю  й  не  знаходжу  компромісу,
А  час  іде,  іде,  іде,  іде...

Упало  небо  десь  за  горизонт,
Гроза  згустила  темні  акварелі.
І  грім  поб'є  на  небі  всі  тарелі,
І  блискавиця  відвоює  фронт.

Чому  вдивляюсь  на́скрізь  у  грозу?
То  небеса,  зібравши  всю  потугу
Страха́ми  платять  за  людську  наругу  -  
Кладу  до  скронь  освячену  лозу.

Чому  я  так  випрошую  в  небес
Хоч  трохи  щастя,  наче  хліба  скибку?
І  ше́пчу,  ше́пчу  я  свою  молитву:
Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!

Чому  хиткий  все  ж  піді  мною  міст  -
А  я  і  не  боюсь  стрімкого  лету.
Лиш  трішки  заздрю  я  тому  поету,
Що  все  ж  знайшов  у  своїм  слові  зміст.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731435
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.05.2017
автор: Галина Яцків