Який же ти строкатий, суме мій
серед пустих одноманітних днів…
як ти прибрав до рук мою свідомість?
продерся тихо у життя як лиходій?
порушив плани, викрав спокій і посмів
покриви скинути …о, безсоромність!
Не варта нас,закінчилися влада метушні -
ми вдвох…і світ тьмяніє волею твоєю
мій стан – як медитація, молитва… зупини
ходу незрячих зайвих слів в мені,
щоб я занурилась у твій потік душею
тепер - реальний – лише ти,а решта – сни…
Відкрилось те мені, що зазвичай не бачу -
ти – наче відповідь гримасам світу
тобі дістану біль, давно захований в душі,
неначе прокидаюся …щаслива…плачу,
лише тобі фіранку серця залишу відкриту,
бо в ці моменти…із тобою, мій Суме, я пишу вірші…
©Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731483
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.05.2017
автор: Zinthenko Olena