Нагадало дитинство мені
Білокоре це диво природи.
Цвіт - сережки такі запашні,
Стан тендітний увесь до моди.
Тихий шепіт з вітрами в полі,
Сяйво місячне, мов фата.
Щось берізка шепоче долі,
Вправно косу свою запліта.
На сукенці – сліди від нічки,
Поміж віт – ще відлуння зір,
Впала синього неба стрічка
На зелений трави кашемір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731585
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.05.2017
автор: Шостацька Людмила