Я змушую себе закрити очі.
Відправляюся в царство Морфея.
Серед довгої, нестерпної ночі
Запитаю в провідника: «Де я?
На якій станції мені виходити,
Щоб не втратити вірний шлях?
Де пересісти, щоби буди там, де ти?
Я скоро буду. Коли? На днях».
Прибув поїзд «Чужа любов».
Відправлення: п’ятниця, тринадцяте –
Все по колу знову і знов.
Застряг у сні. Квиток у руці.
Витягніть мене з поїзда!
Агов, потягніть стоп-кран,
Чуєте, я не проїду –
Завдаю собі нових ран.
Дзвенить будильник,
І я прокидаюся,
Бачу світильник,
Ну як цей сон називається?
Він віщий чи ні,
Що це за чортівня?
На руці рубці…
Перон 22.
06.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2017
автор: Kukhta Bohdan