Ми чомусь не такі, а чому? Не збагну:
Без химер у вогні- слово масками,
Там, десь край- край чому, та кому?
В попелищі вогню злими фресками.
Споживаєм не те- все завите в брехню,
Смолоскип замальований красками.
Лабіринтами йду- чи то світло в пітьму...
Біль притуплю солодкими ласками.
Боже! - Збав от думок, от химери брехні,
Бо ж не маска у грі пекторалями,
Чом життя у пітьмі? Лиш зачаття- в вогні?
Чом не тими ідем магістралями?
Ми чомусь не такі, а чому? Не збагну:
В попелищі вогню злими масками.
Споживаєм чому, ту завиту брехню?
Боже! - Сили додай, дай бо ласками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2017
автор: Леся Утриско