Усе частіше думаю ночами,
як виник Світ і хто його творець.
Що відбулося за могутніми плечами,
чи був тому раніш якийсь взірець…
Якщо Господь створив колись людину
по образу своєму і подобі,
чом вона гірша інколи скотини
і чи Всевишньому усе те до вподоби?
Чом діти Божі схожі на катів,
що меж і міри взагалі не знають, –
вбивають, силують, казнять своїх братів
а потім про спокутання гріхів волають.
Якщо ж все те Господь не розділяє,
чом терпить він насилля і брехню?
Чом шістдесят віків війна палає
і скільки слухати ще релігійну маячню?!
Якщо Господь один, то чом ці таті
нас розвели на стільки таборів?
Чому земні народи в спільній хаті
не пожаліють ні дітей, ні матерів?!.
Чи ж варто людство взагалі було пускати
на цей незрозумілий білий світ,
щоб шість тисячоліть все мордувати
подібний божому людський нещасний рід?!.
02.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050206922
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731637
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2017
автор: Олександр Мачула