Я забула вже, як твої очі від щастя світяться.
І як ти усміхаєшся, коли тобі так добре.
Я все знаю. Неодмінно іще зустрінемось,
Я ділитиму радість, а ти розділятимеш горе.
Я щодня прокидатимусь від твого подиху.
Я тобі не казатиму, як я кохаю, ти ж знаєш…
І мурахи по тілі завжди від твого дотику,
Воно завжди так…Коли справді кохаєш.
Ти мені не кажи. Нічого. Ні слова, благаю.
Ну навіщо на це витрачати швидкі хвилини.
Я годинника знов зупинити до болі бажаю,
А ти дивишся, любий, наївно… очима дитини.
Ми залишили все в минулому, найпотрібніше
У майбутнє взяли, лише два закохані серця.
По теорії вчених отих, більш за все вірогідніше,
Що у тебе пройде, а у мене вже не минеться…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73167
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2008
автор: ІллюZія