[i]Чимось привабила стара хата
на картині художника Циганкова В.О.[/i]
Хата над струмком не дуже й пишна,
Та охайнв в чистому дворі.
Тут було привітно і затишно,
А тепер дві груші застарі.
Зверху на подвір’я поглядають,
Ніби гладять стріху і шибки.
- Заблукав би хто чи що! – зітхають, -
Та хоча б покуштував грушки!..
А шибки – як очі – на картині
Поміж себе гомонять – дива,
Що ніхто не прибере в хатині,
Пісню у дворі не заспіва…
… Подумки іду, іду до ганку,
На якому вистелився мох.
- Привітай, хатино, хуторянку,
Мовчки посумуємо удвох.
… Розімлів під сонцем подорожник,
Вітерець злегка траву зібгав…
Чи цю хату видумав художник,
А чи, мо’, з натури малював?!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2017
автор: Галина Будянська