Маленькі діти гралися в любов.
Ліплячи пасочки з піску,
Чай з термоса без зайвих розмов,
Кричали голосно: «Кукуріку», –
Тримались за руки, бігали по дворі,
Грались в піжмурки, співали пісні,
А далі виросли. І вже щось не так –
Серця в людей не потрапляють у такт.
Тримаються за руки, говорять слова,
А все якось не так. Помаранчева зима.
Дорослі революції, важливі промови
Забули, як мріяли, ходили до школи,
Будували фортеці, продавали слона.
Дворик на дворик – дитяча війна.
Дим, барикади, Інститутська, профспілки.
Небо падає вгору. Друже, тримайся! Живи…
Не падай на землю, бо вона ще не готова
Прийняти в обійми романтика малого,
Чи так нам уявлялося доросле життя?
Напевно, краще кукурікали, віривши, що пропаде біда.
01.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/IZFIev4Z0TU[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2017
автор: Kukhta Bohdan