Сивий туман поглинає усе.
Звідкись протяжно вовк місяць пасе.
Губляться зорі на чорному тлі.
Снить щось росою земля по ріллі.
Сивий туман тягне, ніби той змій,
Річкою гребінь в долину, а в ній
Фуркають коні стреножені від
Того, що пхають в нічний їх обід
Лоскотно ніс раз-у-раз кажани.
З-під копит коники пурхають. Сни
Грають тим змієм-туманом лускою.
Гребінь всі далі клубочить рікою.
Губляться зорі, й зринають в воді.
Місяць ховається в хмарах, й тоді
Звідкись гукає пастух-сіромань.
Сивий усе поглинає туман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731803
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.05.2017
автор: Андрій Майоров