Моє дитинство блИзьке і далеке,
Моє дитинство - зорана печаль.
Таким малесеньким несуть тебе лелеки...
Чому ти не вертаєшся ? Як жаль...
Лише світлини в усмішці і щасті
Пливуть над долями вешинами політь...
А може сон... Чи було то у казці,-
Батьківське щастя... В бантику стоїть...
Сміється радість дивними очима,
Сповитими в любов і чистоту...
Багато як зібралось за плечима,
Що іноді здається - волочу.
Радіє диво, пестить, наче нянька,
Цілунками торкається до вій :
Візьми, ось... бантик твій, сандалики і лялька,
Візьми, мала, лиш плакати не смій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731804
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.05.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова