[quote]Ще один наслідок віршованих батлів)[/quote]
У світі, сповненім перипетій,
Поміж уламків нездійснених мрій,
Зумій мене перемогти, бо хочу я програти,
Забутись хочу у Тобі, інакше спокою мені повік не знати!
В обійми Ти мене візьми
І більш ніколи вже не відпускай,
Теплом душі мене торкни,
Зневіри в собі не шукай.
Я розчинитись хочу, ніби цукор у воді,
В Твоєму тілі і в Твоїй душі...
Від доторків мурашки відчувати,
Від Твоїх слів аж подих тамувати.
З Тобтою не страшний мені туман,
З Тобою перетну я океан,
З Тобою я злечу ще ввись,
Лиш не барися, милий, не барись, зі мною від землі Ти відірвись!
Я завжди поруч буду, ніби Твоя тінь,
Думки журливі Ти навік покинь.
В обіймах своїх Ти мене тримай
І ні на мить, Ти чуєш?! Ні на мить не відпускай!
Між нами гра, в якій поразка - перемога,
І байдуже Твої слова, Твоя пересторога:
"Не грайся Ти зі мною, бо згориш!"
Тепер Ти посміхаючись мовчиш...
У Тебе сяють очі від жадання,
З Тобою кожна ніч, наче остання...
А я тремчу від хвилювання,
Так проявляється бажання...!
Довкола все буяє і цвіте,
А в нас, моментами, метелиця мете.
Бувають бурі, шторми, урагани,
Та це триває лише мить, і лиш між нами...!
Без Тебе вже життя не проживу,
Ти пробудив в мені весну,
Ти в серці розпалив вогонь,
Лиш доторком своїх долонь... (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2017
автор: Lost Angel