А ти навмисно так проходиш повз
Щоби спяніла у знемозі
Віддавши душу на розп'яття. Й знов
Навмисно на моїм стоїш порозі
Штурмуєш травень голосом хрипким
З під окулярів поглядом небесним
І я пропала, як ти і хотів
Невідворотно й чесно...
А ти проходиш ніби збайдужіло
Поки завмерши я втрачаю мову
Лютує совість, і палає тіло
І я наповнююся грішністю святою
А ти із нею
Та й вона з тобою
І я пробуджуюсь від болю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2017
автор: Марамі