люди, ви всі повинні
працювати заради загального блага.
чи всі ми такі вже боги та богині,
що людям від нас – лиш кривда й зневага?
кажуть: [i]навіщо прибирати сміття?
нехай би воно пропало,
нам з вами вистачить на наше життя,
та ще й нашим дітям буде чимало[/i],
але то неправда: немає вже чистих річок,
в лісі – не гриби, а пляшки та бляшанки –
хто їх збиратиме? може, білочка чи їжачок?
люди, не шукайте в природі найслабшої ланки,
не міркуйте на кого висипати ваш цемент,
чи биту цеглу, чи в кого яка потреба.
ви бачили, як телевізор падає з десятого поверху?
він розбивається вщент
так само, як коли б він впав аж з неба.
ось так і наша кохана земля:
кажіть, що планета, й не кажіть, що кохана.
вона вже розбилася, й байдуже,
чи дивитись на те здаля,
чи намагатися щось робити,
чи кивати на доброго пана
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2017
автор: sondag