Будем з тобою в мовчанку грати,
Ховатись у світі соцмереж.
На вікнах наших залізні ґрати –
Ми заховались від сонця теж.
Закриті штори. Тверда стіна.
І ти не ти, і я не я.
Ми вже з тобою не сім’я.
Пропала клята мережа.
Мій абонент мовчить давно –
Пропав Інет. Пароль у відро.
І спільні фото, як і листи,
Десь полетіли у інші світи.
Усе під нуль. Зруйнуй, і це
Вже не болить. Вже не пече.
Затерти, спалити… усе те,
Що було важливе, та вже не є.
Ваш абонент замовк давно
Вибив Інет. Зникло відро.
І спільні фото, як і листи,
Давно відлетіли у інші світи.
14.03.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/fyQySOCJf2w[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2017
автор: Kukhta Bohdan