Народе буйний! Чом же ти
Вчепився так за теє рабство?
Чому не обвалив мости
Й тунелі, що ведуть в кацапство?
Московський піп тобі товче,
Яким ти, рабе, маєш бути –
А в тебе й слина вже тече,
Щоби кацапу підмахнути
Та й подружитися із ним -
«Навіки цьомно побратавшись».
Глянь - за братерством показним
Москаль ховає ніж, підкравшись
Підступно, з заду, до спини –
Щоб поміж ребрами встромити!
Народе! Годі, припини
Синівську кров невинну лити!
Ті залицяння з кацюком
Дають йому безмежне право
Пролізти в хату пацюком
І ввести в землю військ ораву.
Та ти моїх не чуєш слів,
Бо розум твій брехня обсіла
Із вуст манірних москалів –
В російські снайперські приціли.
І знов проводиш на забій
Майбутнє неньки України,
Даючи дозвіл на розбій
Та окупацію країни.
Навіщо ж віриш брехунам,
Котрі так солодко співають,
Та з-підтишка твоїм синам
Вже труни цинкові клепають?
Отямся! Слухай мудрих слів,
Що я кажу тобі сьогодні:
Я хочу, аби ти вцілів
Останніх днів напередодні.
6.05.1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2017
автор: ПВО