Не час минає, а ми минаєм.
Лишаєм спогад про себе - дим
і вірші,що наче віск стікають
душі на руку сльозами рим.
Дивлюсь на небо де зорі сяють,
вони незмінні мільйони літ.
Багато бачили, все вже знають
про наш буремний, безмежний світ.
Життя людини - це мікроспалах,
не встиг з"явитись і миттю згас.
До сотні літ, це занадто мало,
щоб зватись пафосно, словом "час".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2017
автор: Genyk Lys