Знервоване, змучене, дуже сердите
Сиділо минуле, згадкою вкрите.
У темряві, світло вмикати боялось,
Щоб раптом мільйон гостей не припхалось.
Прийдуть, посідають і тицяють в очі,
До критики всі страшенно охочі.
Та все їм не так, та не до вподоби.
Змінити все прагнуть, нові давай спроби.
А є ще й такі страшні супостати,
Умить обживуться, не виженеш з хати.
Йому б спочивать, та слухать платівки,
Читать на свята вітальні листівки.
Зі спогадів гарних картини писати
І весело з пам'яттю в хованки грати...
Існує ж одна проста аксіома,
Усім зрозуміла та здавна відома:
Минуле як змучене, зле і плаксиве,
Майбутнє ніколи не буде щасливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732185
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2017
автор: Ірин Ка