Марні зусилля -
надати життю форми,
покласти себе на поличку поряд із іншими,
вдягнути їх уніформу.
Посміхаюся здебільшого.
Давно вмерзла в кубик льоду -
і нема коктейлю, щоб в ньому розтанула.
Десь кудись чиїсь польоти,
а я збираю себе по гранулах.
І намагаюся хоч би в чаї
Розчинитися, а вітер бузок качає.
І сльози не підсолоджують
і не підсолюють навіть.
Немає у чашках напоїв,
Немає кому зрадить.
7.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732210
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2017
автор: Wiggily